Сергій Комнатний: Рівень житлового забезпечення є показником життя в країні

Сергій Комнатний, голова правління Держмолодьжитла

Переконувати в актуальності вирішення одного з базових для кожної людини — житлового — питання в умовах, коли Україна катастрофічно втрачає людський потенціал, насамперед молодь, просто зайве.  

На жаль, у нас досі багато говорять, але мало роблять для створення українцям стимулів залишатися жити, народжувати дітей і працювати вдома, а не під чужими парканами. Тоді як слід докладати зусиль, щоб від "плачу Ярославни" перейти до конкретних кроків назустріч сотням тисяч родин, які вже забули, що це таке — підтримка і сильне плече держави. Бо скоро буде нікому ходити на вибори й дивитися дебати.

Нагадаю, що Держмолодьжитло — це державна інституція, що має понад чвертьстолітній досвід реалізації житлових програм. За ці роки учасниками програм Фонду стали понад 39 тисяч українських родин.

Упродовж 2019 року, за попередніми даними, за всіма житловими програмами ми забезпечимо житлом у 2,5 разу більше сімей, ніж 2018-го, коли власне житло отримала 751 сім'я. Кредитний портфель Фонду на початок 2019 року становив 1,28 млрд грн. За 2018 рік у будівництво залучено 583,8 млн грн інвестицій.

Більшість наших програм дають змогу не тільки вирішити житлове питання людей, а й через механізми кредитування, компенсації відсотків за кредитами або частини вартості житла стимулювати громадян до економічної активності, а будівельну галузь — до розвитку.

Упродовж року ми займалися не лише адмініструванням програм. Наші фахівці беруть участь у підготовці проєктів змін до чинних і розробці нових нормативно-правових актів у сфері житлової політики. Це дало змогу спростити доступ до програм для їхніх потенційних учасників. За підтримки міжнародних організацій, співпрацю з якими налагодило Держмолодьжитло, модернізовано, спрощено для громадян умови програм "Доступне житло" і кредитування зі статутного капіталу Фонду. Зокрема, переміщені особи можуть брати участь у програмі "Доступне житло" і отримувати 50% безповоротної компенсації вартості житла від держави, а в програмі кредитування зі статутного капіталу Держмолодьжитла внутрішньо переміщені особи мають першочергове право на отримання кредиту.

Переконаний, що підтримка соціально вразливих категорій населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб (ВПО), у їхньому прагненні будувати власне життя в рідній країні має стати одним із пріоритетів держави.

З останніх новин цього року — початок роботи в тестовому режимі нової, унікальної для України програми житлового кредитування під європейські 3% річних для учасників АТО/ООС і ВПО. Величезна кількість поданих документів свідчить, що програма актуальна і потрібна людям. Особливу вагу вона має для тих громадян, які конкретними справами довели відданість Україні і мають право розраховувати на допомогу з боку держави.

Сподіваюся, що на основі аналізу результатів пілотного проєкту державна влада збереже цю програму в 2020 році. Проаналізувавши перший етап її реалізації, спільно з Мінрегіоном і Мінветеранів ми мусимо віднайти джерела фінансування програми на наступний рік і дати єдино правильну відповідь на запит сотень тисяч українців, які потребують власного житла.

Не менш важливо не забути й про інші категорії населення — молодь, педагогів, медиків — усіх тих, хто гостро потребує державної підтримки у придбанні житла. І для кого фактор власної домівки стане вирішальним при ухваленні рішення залишатися жити і працювати вдома.

Для всіх цих людей такою правильною відповіддю з боку держави буде повноцінне фінансування житлових програм. На жаль, упродовж останнього п'ятиріччя державна влада мало зважала на потребу допомогти людям у придбанні житла. Основною проблемою для Фонду залишається недостатнє фінансування житлових програм із Держбюджету, що не дає змоги забезпечувати житлом десятки тисяч, а не сотні українських родин, і стримує фінансування житлових програм із місцевих бюджетів. Програми або не фінансувалися зовсім, або на них виділялася одна десята коштів від бюджетних запитів Держмолодьжитла. Відтак, і результати реалізації були відповідними: сотні щасливих сімей на рік замість сотень тисяч, як мало би бути.

Поки що і в Держбюджеті на 2020 рік на житлові програми передбачено мізер. Але складається враження, що профільні міністерства починають повертатися обличчям до цієї потреби громадян. Індикатор можливої зміни ставлення влади на центральному рівні до житлової політики — започаткування програми кредитування під 3% для ВПО і учасників АТО. Люди очікують і наступних кроків у цьому напрямі.

Надійним фундаментом, який забезпечить незворотність змін, стане перегляд та модернізація всього масиву законодавства, яке в Україні регулює житлову політику. Більшість законодавчих актів у цій сфері давно і безнадійно застаріли. Не можна будувати капіталізм соціалістичними інструментами, такими як Житловий кодекс зразка 1983 року, від якого тхне нафталіном і який президент України правильно назвав трешем.

Тому з ми надією сприйняли доручення президента України урядові розробити впродовж 2020 року Концепцію житлової політики, яка визначить дії з вирішення системної проблеми забезпечення людей житлом. У цій концепції варто передбачити єдину, цілісну та комплексну державну житлову програму, яка замінить нинішні та охопить усі категорії українців, котрі потребують власного житла.

Розраховуємо і на збереження тенденції останніх років до збільшення фінансування житлових програм з місцевих бюджетів. На сьогодні маємо 117 регіональних програм, у які, за підсумкам 2019 року, плануємо залучили не менше 300 млн грн.

Необхідно продовжити співпрацю з міжнародними інституціями з метою вивчення кращого світового досвіду в житловій політиці та залучення інвестицій і донорських коштів у програми придбання українцями житла. Зокрема, і надалі відстоювати доцільність і важливість приєднання України до Банку розвитку Ради Європи — інституту, за підтримки якого реалізовано цілу низку житлових проєктів у країнах Європи, особливо там, де відбулися збройні конфлікти.

Та головне — слід продовжити роботу над тим, щоб житлова політика посіла чільні позиції в програмах як влади, так і політичних сил у 2020 році. Адже рівень житлового забезпечення в країні є показником рівня якості життя в ній.

Гостро необхідні Україні й українцям новий Житловий, Містобудівний кодекси, сучасна Концепція житлової політики, яка має будуватися на найкращих світових практиках. Потрібні рішення щодо впровадження програм реконструкції (реновації) застарілого житла, розробки відповідної нормативно-правової бази та впровадження відповідних проєктів. Гостро стоїть питання гармонійного розвитку міст, який відбувається хаотично, — бачимо великий розрив між житловим будівництвом та будівництвом соціальної інфраструктури.